Тарапаківський пласт проходить територією Центрально-Міського району. Колись у районі МОПРу, Карнаватки та Смички знаходилися кар’єри та шахти. Усього було 29 копалень, на яких у 19-20 століттях видобували корисні копалини. Далі на kryvyi-rih.name.
Початок розробок на Тарапаківському пласті
Розробку багатих залізних руд Тарапаковського пласта розпочали у 1892 році на околиці Карнаватки. Всього наприкінці 19 століття та на початку 20 століття на територіях Тарапаковського пласта налічувалося 29 копалень, які належали як дрібним підприємцям так і великим акціонерним товариствам.
Порівняно з іншими рудниками Криворізького залізорудного басейну, загальна видобувна здатність усіх рудників Тарапаківського пласта станом на 1900-і роки становила лише 480 тисяч тонн руди на рік. Незначний видобуток багатої залізної руди був безпосередньо пов’язаний з її малими покладами на даній території.
Розвиток копалень Тарапаківського пласта
Саме на копальні “Копилова №1” Тарапаківського пласта ще наприкінці 19 століття вперше на території Кривого Рогу було встановлено залізорудну шахту.
На початку 20 століття практично всі рудники Тарапаковського пласта стали власністю Донецько-Юр’євського металургійного товариства.
У міжвоєнний період на територіях Тарапаковського пласта було відкрито копальню “Змичка”. Він входив до рудоуправління імені газети Правда. Також у цей період на території Тарапаківського пласта з’явилося сім невеликих шахт. Найбільшими були:
- шахта імені Калініна;
- шахта “Змичка”;
- шахта “Провіданс”.
Після закінчення Другої Світової війни із семи шахт Тарапаківського пласта залишилася працювати лише одна – шахта імені Калініна, яка числилась у складі рудоуправління імені Кірова. Поклади багатої залізняку на шахті імені Кірова були вичерпані в 1950-х роках. Роботи з видобутку руди зупинилися на глибині 214 метрів. Сама шахта була закрита у 1954 році. На цьому будь-яка розробка на території Тарапаківського пласта припинилася.
Пастухівські кар’єри
Були на території Тарапаківського пласта також Пастухівські кар’єри. Розробка залізної руди тут почалася в 1890-х роках. До цього часу на території Пастухівських кар’єрів знаходився правий рукав річки Саксагань та її найперше гирло – місце де злилися двух річкок Інгулець та Саксагань.
Кар’єри називалися відповідно на прізвище їхнього власника – Пастухова. Він також був власником та директором Сулинського металургійного заводу. Розробка в кар’єрі наприкінці 19 століття велася вручну, тому глибина в ньому була відносно неглибока – 13 -15 метрів. Згодом роботи в кар’єрі закінчилися і він був затоплений. У 21 місці затоплені Пастухівські кар’єри знаходяться прямо за парком імені Федора Мершавцева.
Багато дореволюційних об’єктів Тарапаківського пласта не збереглися. Частково збережено відвали копальні “Копилова №1”, залишки старої шахти імені Калініна радянського періоду. Також збереглася невелика частина кар’єру рудника Перрі та рудника Браїлівського №1 та №5, а також деякі їх відвали.
Деякі об’єкти Тарапаківського пласта, зокрема об’єкти центральних копалень, були назавжди втрачені. Через це у 21 столітті досить складно встановити ймовірне розташування старовинних шахт, невеликих відвалів та інших індустріальних об’єктів Тарапаківського пласта. Також не існує старої відкатної залізниці рудника “Змичка” та шахти імені Калініна. Немає і місця на річці Саксагань, де колись розташовувалася перша гідротехнічна споруда Кривого Рогу. Про це писали на сайті krt.dp.ua.
