Кривий Ріг – місто, де кожен куток насичений історією та загадками. У дореволюційний час більша частина сучасного міста і навколишніх сіл була розділена на безліч приватних земельних ділянок і належала різним господарям. На берегах Інгульця і Саксагані поміщиками зводилися цілі садиби – окремі поселення, що складалися з комплексу житлових і господарських будівель, поруч з якими створювалися красиві парки. Далі на kryvyi-rih.name.
Загублена криворізька історія з плином часу
Поміщицькі володіння – земельні ділянки, які належали різним представникам дворянства та інших заможних станів були широко поширені у ХІХ і ХХ століттях у Російській імперії. Криворіжжя звісно не стало винятком. Ці володіння стали безмовними свідками розквіту і занепаду тих територій.
Кожна садиба – це не просто набір будівель та земельних ділянок, але і справжній арт-проєкт, створений природою та рукою людини. Запашні сади, витончені арки та альтанки, розташовані в красивих парках, створювали атмосферу спокою і розкоші.
Проте після революційних подій 1917 року цей спокій покинув садиби. Більшість власників залишили свої маєтки на території сучасного Кривого Рогу. Частина з будівель зазнала розграбування і знищення, що призводило до сумної картини, яку можна спостерігати там, де ще залишилися якісь згадки про ці сторінки з життя минулого.
Деякі маєтки, які не були знищені чи розібрані до кінця, збереглися до наших днів. Проте таких пам’яток залишилося дуже мало й з кожним роком їх стан погіршується.
Поціновувачі історії знають, що ці залишки старовинних криворізьких поміщицьких садиб – це не просто фізичні сліди минулого, а й приголомшливі розповіді про розкіш та втрачену прекрасну епоху.
Історичні пам’ятки промислового призначення
Почнемо з млина поміщиків Харіних, який притаївся на березі річки Саксагань, у Тернівському районі. Він знаходився на території колишнього маєтку, точна дата виникнення якого є невідомою. Проте є інформація, що у 1907-1910 роках цей комплекс перебував у своєму повному розвитку, а його закладення належить до початку 90-х років ХІХ століття. Маєток створили в закруті річки Саксагань на доходи, які надходили від залізної копальні, що також належала Харіну.
У Кривому Розі збереглася двоповерхова будівля колишнього водяного млина, який належав до маєтку “Ново-Павлівка”. Колись потужності цього млина вистачало на обслуговування не тільки маєтку, а й на навколишні села.
Джерело: shukach.com
Другий об’єкт, що знаходиться неподалік млина – кінний завод. Харін був великим поціновувачем світу тварин, про що свідчать історичні згадки. Так у його маєтку був кінний завод із розведення племінних коней із великим манежем.
Кам’яну кладку будівлі, при відвідуванні цих місцин, просто неможливо не помітити. А в центрі й по наш час знаходиться манеж. За часів Харіна тут виводили племінних коней.
Місцеві ж жителі кажуть, що за часів Другої світової війни, в стінах стайні колись облаштували концтабір.
Залишки минулих скарбів
Наступна локація – це склад Яницького. У Південній частині Криворіжжя є згадки про минуле маєтку поміщика Яницького Л. К. Проте до наших днів збереглися лише руїни складу. Відомо, що ця пам’ятка міста побудована у далекому 1895 року.
Наразі від будівлі залишилися лише хлипкі стіни, які не мають й згадки про колишню історію цього приміщення й господарів.
Також у Кривому Розі зберігся один із кам’яних льохів колишнього маєтку Сергія Колачевського, який був криворізьким поміщиком і рудопромисловцем кінця 19 – початку 20 століття. Відомо, що для будівництва цієї споруди у ті часи використовували червону цеглу і дикий камінь (граніт) з берегів Саксагані.
У 2021 році в рамках проєкту “Школа Змінотворців” учасники та учасниці кілька тижнів поспіль прибирали цей туристичний об’єкт міста, щоб привести його до ладу. В результаті, коли юнаки вивезли все сміття, там провели у дивовижній атмосфері концерт класичної музики.
Не для кого не є таємницею, що на території сучасного Кривого Рогу колись жила родина Галковських. Згадки про їх другий маєток “Добра надія” канули в лету, проте на його місці зберігся один зі старих льохів.
Історичні пам’ятки житлового призначення
Час не зупинити. Всі його бояться. І про це добре знав видатний український підприємець Сергій Миколайович Колачевський. Його ще називали “залізним королем”. Також чоловік був громадським діячем, меценатом, лікарем та науковцем.
Сам Сергій Миколайович казав, що “все боїться часу, але час боїться доброти”. Ця людина зробила неймовірний вклад у розвиток Кривого Рогу. Так, наприклад, у 1897-99 роках Сергій Колачевський першим у Кривбасі придбав власні паровози для рудника. Витратив тоді також 20 тисяч рублів на будівництво колодязів для забезпечення потреб рудника. Проте час поглинув його і його надбання, але доброту Колачевського місто пам’ятає й досі.
Нині від величного маєтку залишилися лише руїни, він був зруйнований в 1980-х роках. До того ж він, як і робоче селище при копальні, було занедбане. Ці території нині перебувають в зоні обвалення.
На території Тернівського району Кривого Рогу знаходяться руїни одного з кам’яно-цегляних будинків маєтку “Пужмерки”, який належав поміщиці О. Харченко. Вже важко сказати, яким він колись був, адже від будівлі залишилися лише кам’яні безформні споруди.
Не дивлячись на те, що більшість маєтків майже не збереглися, у Кривому Розі залишився вцілілий будинок родини Добровольських. Він побудований у далекому 1846 році в Інгулецькому районі міста. Це житловий будинок садибного типу, притаманний степовій зоні України. У 1995 році його взяли на облік. Наразі це приміщення школи.
Станом на початок 2017 року будинок родини Добровольських – це складова частина неповної середньої школи № 101. У приміщеннях розташовані бібліотека, музичний клас, кабінети директора та завуча школи, учительська.
В Колишніх володіннях Харіна ще й понині залишилася вціліла будівля контори. Наразі, проходячи біля будинку, пересічній людині важко здогадатися про історію цієї споруди. Саме тут була контора, а також й квартира керуючого маєтком Івана Харіна.
Пізніше у цьому будинку знаходилося правління радгоспу.
Маєток Яновского є прикладом нищівної “руки” часу. На жаль, до наших днів збереглися не тільки далеко не всі маєтки, але й поселення. Так до 1990-х років існувало село Новопетрівка, яке виникло на місці садиби поміщика Яновського. Маєток був досить великим. У володінні був розкішний сад на лівому березі Інгульця. І до комплексу маєтку входило безліч будівель.
За статистичними даними 1985 року, населення Новопетрівки становили 400 осіб.
Від самого села збереглися лише руїни будинків і цвинтар. Жителів села почали розселяти ще в 1980-х роках. І так до 1990 року село було повністю знесено і засипано відпрацьованою рудою.
Попри те, що поміщицькі володіння з кожним роком перетворюються на безформні руїни, вони є важливим відлунням минулого Кривого Рогу. Саме біля таких будівель, крихт тогочасного життя, можна зазирнути в часи, вже залишені позаду. В ті світи, де створювалась сучасна історія нашого міста.
Спадок цих та інших не згаданих старовинних садиб виявляється не лише в руїнах, але й у справжній душі міста, яке чарує своєю історією.