Занедбаний Галковський цвинтар – одне з найстаріших кладовищ Кривого Рогу. Воно розмістилося у Саксаганському районі міста. Колись тут ховали жителів невеликого села Покровка, розташованого на правому березі Саксагані. На цвинтарі зберігся фамільний склеп родини Галковських, який є єдиним вцілілим у місті. На жаль, ця територія знаходиться у зоні обвалення, адже зовсім поруч проходять тріщини відсідання. Далі на kryvyi-rih.name.
Проте це місце повне духу історії Криворіжжя, його мешканців та шляхетних родів.
Історія кладовища
На цій території з’явилося кладовище в першій половині XIX століття. Спочатку це було місце поховання селян невеличкого села Покровки (Покровське). Згодом там стали хоронити членів родини місцевих поміщиків Шмакових. Так кладовище поступово розросталося.
З плином часу донька роду Шмакових вийде заміж за сусіда і так виникне умовне розділення цієї території на дві родини, відповідно і на два різних кладовища. З кінця XIX століття по один бік ховали гірників і службовців навколишніх діючих копалень Шмаківського, а по інший бік – Галковського. Як раз від прізвища останніх і закріпився топонім “Галковське кладовище”, місця про яке піде мова.
Найвідомішою пам’яткою на території сучасного кладовища, яка збереглася, є фамільний склеп поміщиків Галковських. Окрім того, на території цвинтаря вціліли інші надгробки та частина огорожі. На схематичному плані кладовища є склеп, який позначений чорним квадратом. Пунктирна лінія відображає тропу, а хрести – могили.
У матеріалах місцевих телеканалах також можна знайти згадки про те, що приблизно у 2013 роках поблизу території кладовища працювали криворізькі пошуковці за підтримки представників Народного союзу Німеччини – це є гуманітарна організація. Її завданням є турбота і створення поховань німецьких солдатів за межами Німеччини, а також вони збирають інформацію про німецькі військові поховання за кордоном. “Примирення над могилами – робота заради миру” – під таким гаслом працюють її представники.
Криворізькі пошуковці разом з організацією провели велику роботу. В тому числі декілька днів йшли розкопки з метою пошуку та перенесення останків на централізовані місця братських поховань. Тоді ексгумували кілька десятків решток німецьких військовослужбовців.
Ким була родина Галковських?
Історію мовчазної пам’ятки варто почати з життя людей, які були тогочасними творцями подій. Так у XIX сторіччі виникла нова молода родина, яка склалася із Миколи-Іоганна Яковича Галковського, який відносився до курляндських дворян Верхньодніпровського повіту, та Юлії Авдіївни Шмакової.
Жінка була донькою титулярного радника Шмакова. На території Кривого Рогу у минулому проживало чотири покоління цієї родини. Їхній маєток постійно змінювався і ділився з переходом у володіння новому поколінню. Як і більшість із її родини, Юлія мала військовий чин підполковниці. Дата народження та дата смерті жінки невідома, адже всі дані були втрачені під час революцій та війн. Проте, розповідаючи про цю постать, варто зазначити, що у володінні Юлії було чимало земель. Так вона успадкувала ділянку біля села Кільгори у Весело-Тернівській волості, а у 1865 році отримала ще одну ділянку та маєток. У її володінні вважався цілий хутір під назвою Олександрівський і 918 десятин землі.
До переліку територіальних багатств також відносяться: 983 десятини землі у Весело-Тернівській волості; 606 десятин землі та ще 25 десятин землі, що знаходилися на території рудника; у період з 1892 року по 1906 рік у її володіннях була земля біля села Покровка Верхньодніпровського повіту. Жінка та її родина жили в достатку.
У шлюбі Юлії з Миколою народилися троє дітей: Ганна, Микола та Дмитро. Доля та дата народження перших двох нащадків невідома. А ось про Дмитра Галковського відомо трохи більше. Чоловік народився 7 лютого 1849 року, він був добре відомий на територіях Криворіжжя в XIX та на початку XX століття. Дмитро володів землями та рудником, і завдяки своїй діяльності зробив внесок у розвиток промисловості у Кривому Розі.
Так у 1886 році на землях поміщика Галковського відкрили одну з найбільших копалень із видобутку залізної руди. Шляхтич, полковник у відставці Дмитро Гордійович Галковський отримав ці 600 десятин землі за вірну службу царю Олександру II.
Садиба поміщиків Галковських розташовувалася на березі р. Саксагань. Цю садибу господарі називали “Кінегори”. Коли землевласник дізнався, що на його землях знаходяться такі величезні поклади руди, то через відсутність достатніх коштів і досвіду.
У 1898 році здав їх в оренду Південно-Дніпровському товариству. За 12 років видобули 105 млн. пудів руди найвищої якості. Після закінчення терміну оренди Дмитро Гордійович сам вирішив займатися рудником.
Хто похований у склепі?
Більшість родини Галковських мешкала в Санкт-Петербурзі. Є відомості, що Дмитро Гордійович Галковський повернувся до батьків, які тоді мешкали на території сучасного Кривого Рогу. Через декілька років чоловік помер.
Його мати, Юлія Авдіївна Галковська Шмакова, сильно любила свого молодшого сина та в знак скорботи звела склеп для своєї дитини.
Згодом жінка заповіла поховати себе поруч з сином. Тобто у склепі Галковських у Кривому Розі похоронені дві визначні постаті для міста – мати та син родини Галковських.
Серед місцевих поціновувачів історії й теорій йдуть дискусії щодо обрамлення склепу. На фото видно, що на споруді при вході викарбувана літера “М”. Вона розміщена поруч із гербом, праворуч і ліворуч над колонами. Деякі з місцевих гіпотетиків припускають, що це може свідчити про першу літеру прізвища людини, яка тут похована. А отже це не відповідає інформації про те, що в склепі похований Дмитро Галковський. Проте скоріш за все, ця “літера” є лише частиною справжнього витвору мистецтва, а саме строго орнаменту склепу.
Склеп Галковських
На цвинтарі знаходиться фамільний склеп поміщиків Галковських, і це єдиний вцілілий склеп на території Кривого Рогу. На жаль, його продовжують розбирати по частинах мародерии.
Споруда побудована із червоної цегли у формі трапеції. Її висота становить близько 5 метрів. Архітектурний стиль склепу відповідає кінцю XIX сторіччя. Відвідувачі тих місцин кажуть про те, що підсклепне приміщення в кілька разів перевищує надсклепну частину. Колись навкруги склепу стояли ковані грати.
У криворізької дослідниці історії Людмили Похитун є припущення, що архітектором споруди став відомий у той час Іван Миколайович Шредер, адже у ті часи родина вже мала контакт з митцем й робила замовлення.
Навкруги старого цвинтаря викладена кам’яна огорожа, більша частина якої вже зруйнована. Особливо той бік, що знаходиться з північно-східної сторони, адже він потрапив у зону обвалення. Також місцями збереглися надгробки. Ймовірніше за все ті, що розміщені навкруги склепу, належать наступним поколінням родини Галковських.
У роки революції та Громадянської війни кладовище розграбували. Більшість могил зруйновані.
Попри сучасний сумний стан цвинтаря, Галковське кладовище залишається цінною історичною пам’яткою. Воно є свідком життя і діяльності людей, які творили історію Кривого Рогу в XIX столітті.