Галаховська ділянка знаходиться у Центрально-Міському районі Кривого Рогу. Дана ділянка являє собою дуже складну складку з безліччю покладів залізистих кварцитів, а також покладами залізної руди, кварцових пісковиків на залізистому цементі, хлорит-магнетитові та охристі сланців з лінзами мартитових і магнетит-мартитових руд, а також однорідну пачку серицитових сланців. Мало хто з криворіжців має уявлення про те, як і де йшов видобуток на Галахівській ділянці в Центрально-Міському районі. Далі на kryvyi-rih.name.
Передумови появи рудників на Галаховском ділянці
Одну з найважливіших ролей у появі та розвитку копалень на Галахівській ділянці зіграло будівництво Катерининської залізниці у 1884 році, яке йшло дуже близько. У другій половині 19 століття через Галаховську ділянку йшла Долинська гілка залізниці. Завдяки дуже близькому розташування залізниці, довгий час Галаховська ділянка не потребувала будівництва відкатних доріг.
Важливу роль розвитку гірничодобувної промисловості на Галаховском ділянці відіграло дуже близьке розташування розробки руд села Чорногорки, яке розташовувалося вздовж русла річки Інгулець.
Початок гірничої розробки на Галахівській ділянці
Розвідувальні роботи та гірнича розробка корисних копалин у районі Галаховської ділянки розпочалася ще наприкінці 19 століття. До 1917 року на Галахівській ділянці функціонувало лише дві копальні, а також одна підземна розвідка.
На території Галаховської ділянки в період 19-21 століття діяли шахти, вентиляційні та розвідувальні шурфи. Ландшафт Галаховської ділянки складається з кар’єрів, відвалів, підземного вироблення та з провалів.
Розробки на руднику “Основа”
Рудник “Основа” є одним із найстаріших копалень Галахівської ділянки. Орієнтовно працювати рудник почав паралельно з відкриттям рудника “Акціонерного товариства Криворізьких руд”, що знаходився в районі Гданцівці. У 19 столітті рудник “Основа” розташовувався на лівому березі річки Інгулець, трохи нижче за течією від мосту Белелюбського. Рудник знаходився просто на березі річки на землях адмірала Коренецького. У 19 столітті копальня належала “Брянському металургійному товариству”. Про це пишуть на сайті kdpu.edu.ua.
На цьому місці йшли розробки руди до трьох кар’єрів:
- перший: площа – 0,04 гектара, глибина – 25 метрів;
- другий: площа – 0,8 гектарів, глибина – 6-12 метрів;
- третій – невідомо.
Поряд з кар’єрами знаходилися невеликі відвали, що складалися з суглинки та пісків Інгульця. Запаси руди в 19 столітті та на початку 20 століття на руднику “Основа” були надто малі. Тому незабаром його було закрито. У 21 столітті три кар’єри “Основи” знаходяться під північною частиною Бурщицького відвалу.
Розробки на руднику Чумченка
Рудник Чумаченка у 19-20 столітті перебував також на Галахівській ділянці. Тут були невеликі прошарки залізняку. Видобуток також як на руднику “Основа” йшов у трьох кар’єрах. Рудник належав місцевому підприємцю на прізвище Чумаченко, від якого і отримав свою назву. Розташовувався він на лівому березі річки Інгулець, вище за течією.
Розробки на Галахівській ділянці під час СРСР
У період радянського союзу обидві дореволюційні копальні “Основа” та копальні Чумаченко були покинуті. У період СРСР продовжилася закрита розробка однієї з копалень Чумаченко. Всі шахти, які були відкриті на Галахівській ділянці, спочатку входили до рудоуправління імені газети Правда, яке існувало в період 1922-1932 років, а потім до складу рудоуправління імені Ілліча, яке функціонувало з 1989 по 1996 рік
На Галахівській ділянці в період СРСР велася закрита видобуток залізняку в таких шахтах як:
- “Галахова” або “Стара Галахівка” – працювала з 1931 року по 1941 рік. Є однією із перших відкритих шахт на Галахівській ділянці. Руду видобували під час СРСР на максимальній глибині 48 метрів. Мала три горизонти: 32 метри, 40 метрів та 48 метрів. Після Другої світової війни роботи в шахті не відновили через вичерпання корисних копалин;
- “Стара шахта №5” – працювала в період 1929-1941-х років. Видобуток руди йшов на горизонтах 52 метри і 83 метри. Станом на 1930 з шахти видобули близько 22 тисяч тонн руди. З роками продуктивність шахти зросла до 150 тисяч тонн залізняку. Такий виробіток у 20 столітті вважався мінімальним. У 1941 році шахта була підірвана, а після війни не відновлювалася через застаріле обладнання;
- Шахта “Східна-вентиляційна” – працювала з 1950-х років до 1996 року. Це була найглибша шахта Галаховської ділянки. Її глибина сягала 123 метрів. Ця шахта була з’єднана з шахтою “Північної”. Основне її призначення було у забезпеченні провітрювання виробок, що знаходилися на всій рудній Галахівській ділянці. На території шахти в період 1950-1996 років були розміщені такі споруди як: вентиляторна, машинне відділення, ствол з невисоким металевим краном, який був знесений у 1996 році.
Крім рудників та шахт на Галахівській ділянці працювали шурфи. Це були вентиляційні та розвідувальні шурфи. Їх застосовували через те, що всі шахти на Галахівській ділянці були не надто глибокими, а шурфи чудово підходили для провітрювання таких шахт. Всі шурфи мали глибину, яка дорівнювала першому від поверхні горизонту. В основному глибина шурфів варіювалася від 32 до 83 метрів. Саме система вентиляційних шурфів є відмінністю Галаховської ділянки. Більшість шурфів на Галахівській ділянці мали найпростішу пряму вертикальну будову. Аналогічна будова була біля стовбурів шахт, тільки діаметр шурфів був набагато менший за 1,5-2 метри.
До середини 20 століття вентиляція шахт за допомогою шурфів здійснювалася звичайною природною тягою. Цього було цілком достатньо, щоб забезпечити забої верхніх горизонтів свіжим повітрям.
Існували також інші шурфи, які забезпечували вентиляцію шахт за допомогою машинного відділу. Один із таких шурфів знаходився поряд із мостом через річку Інгулець. Цей шурф мав стовбур, на поверхні землі стовбур закінчувався залізобетонною лійкою, всередині якої був вентилятор. Для того, щоб вентилятор працював поруч з ним, розмістили маленьке машинне відділення.
Відкритий видобуток на Галахівській ділянці у 20 столітті
Крім старих копалень, шахт і шурфів на території Галаховської ділянки з середини 20 століття почався дуже активний відкритий видобуток залізняку.
Видобуток залізняку здійснюється в кар’єрі №1 з 1946 року до початку 1960-х років. Цей кар’єр знаходився в північній частині Придніпровської залізниці, навпроти нової шахти №5. Максимальні розміри кар’єру склали 0,05 км, а глибина 45 метрів.
З 1950 року до початку 1960-х років почався видобуток у кар’єрі №2 на Галахівській ділянці. Цей кар’єр знаходився на схід від дореволюційної шахти “Галахівка”. Розміри кар’єру були незначними: площа становила 0,1 км², а максимальна глибина становила 50 метрів.
У двох кар’єрах у 20 столітті вівся відкритий видобуток з верхніх горизонтів, з нижніх горизонтів продовжувався видобуток залізняку закритим способом. Наприкінці 1950-х років два кар’єри, що знаходилися між селом Чорногока та Придніпровською залізницею, були засипані глиною, суглинкою, змішаним субстратом.
